В борьбе с Коломойским президент вынужден был перейти к силовым методом. Утром в субботу был арестован глава приватовской партии «Укроп» Геннадий Корбан. СБУ начала масштабную операцию против всей партии. Об этом в новостях Северодонецка размышляет журналист Виталий Крымов
Як наривався Приват
В сутності "Приват" нічим не відрізняється від решти українських ФПГ. Її backstory стандартна: участь у грабіжницької приватизації кінця 1990-х – початку 2000-х рр.., з подальшим щорічним перекачуванням в офшори мільярдів доларів з національної економіки.
Одного разу група виявилася заручником правил гри, законодавцем яких сама ж і є. Це особливо наочно проявилося в сфері нафтової промисловості, де "Приват" з часом зумів посісти панівні позиції.
ЗМІ в останні 2-3 роки дуже багато писали про збудованих ФПГ Ігоря Коломойського схемах "нафтянці".
Це продаж за заниженою ціною ресурсу, видобутого підконтрольної держкомпанією "Укрнафта", прокачування її на Кременчуцької нафтопереробний завод, також підконтрольний "Привату", за заниженими тарифами, ухилення від сплати акцизів шляхом комбінацій з якимись паливними добавками і т. д.
Все це, звичайно, не є добре, але на секунду треба уявити, що В. Коломойський і "Приват" раптом вирішили вести нафтобізнес чесно.
Тоді він відразу стає збитковим. Тому що правила гри прописані урядом так, що імпорт нафтопродуктів набагато вигідніше, ніж їх виробництво в Україні.
А адже ще в цій сфері присутні великі гравці, які використовують "сірі" та "чорні" схеми для завезення бензину і дизпалива. Цілком очевидно, що конкурувати з цим "ліваком" можна, тільки якщо сам використовуєш "ліві" схеми.
Інакше бензин на автозаправках "Укрнафти" був би не на 10 коп./л. дешевше, ніж у решти, а на 3-5 грн./л. дорожче. І хто б його тоді купував?
І все ж у "Привату" є принципова відмінність від інших українських ФПГ. Ця група звикла діяти максимально жорстко стосовно конкурентів, не обмежуючись рамками Кримінального кодексу.
Широкого розголосу набула, зокрема, кримінальну справу стосовно В. Коломойського, якого слідство звинувачувало в організації спроби вбивства адвоката Сергія Карпенка у 2005 р.
Цей юрист представляв інтереси консорціуму "Металургія" Костянтина Григоришина в конфлікті з "Приватом" за контроль над запорізьким заводом "Дніпроспецсталь".
Але якщо раніше дніпропетровська ФПГ використовувала силовий тиск виключно для боротьби з іншими олігархами, то після Евромайдана звичні їй методи почали застосовуватися вже проти держави.
Перелік "подвигів" групи виглядає переконливо. Її звинувачують у викраденні прибув у Дніпропетровськ першого заступника голови Державного агентства земельних ресурсів Сергія Рудика, викрадення начальника юридичного департаменту дніпропетровського міськвиконкому Олександра Величко.
Екс-мер Марганця Олег Бідняк стверджує, що люди Р. Корбана в камуфляжах з нашивками добровольчих батальйонів викрали його і півтора місяця тримали в підвалі, піддаючи побоїв і тортур.
Опозиційний блок офіційно заявляв, що камуфляжні "патріоти" в листопаді 2014 р. возили прокурора Новомосковського району Дніпропетровської обл.(!) в багажнику автомобіля на "співбесіду" до Р. Корбана.
І це не рахуючи спроби за допомогою озброєних бойовиків з повністю підконтрольний "Привату" добровольчого батальйону "Дніпро-1" заблокувати в березні п. р. зміну глави держкомпанії "Укртранснафта" в Києві.
Залишається додати, що "Укрнафта" ось вже 1,5 року не платить ренту за надрокористування і дивіденди за 2011-2014 рр., її борг перед держбюджетом вже перевищив 10 млрд грн., або 2,1% від дохідної частини на 2015 р.
У цьому зв'язку посол США Джеффрі Пайетт і посол ЄС Ян Томбінський неодноразово піднімали перед президентом Петром Порошенком питання про те, наскільки він взагалі здатний контролювати ситуацію в країні.
По суті, "Приват" просто не залишив П. Порошенко вибору. Таким чином, "пакт про ненапад", нібито укладений, за даними ЗМІ, між ними навесні т. р., проіснував не дуже довго.
Коли говорять гармати, музи мовчать
Влада намагалася під час перемир'я якимось чином відсунути "Приват" від державних фінансових потоків. Робилося це не стільки за власною ініціативою П. Порошенко, скільки під тиском Заходу.
Що ж, позицію Вашингтона і Брюсселя як головних кредиторів України зрозуміти легко.
"Ви нарікаєте на падіння доходів бюджету і просите нові кредити, але у вас є якийсь великий бізнесмен, який має державі великі гроші", - приблизно таку відповідь чули президент Петро Порошенко, прем'єр Арсеній Яценюк і міністр фінансів Наталя Яресько.
Спочатку вони впливали на групу В. Коломойського без застосування "важкої артилерії". Так, був звільнений глава "Укрнафти" Пітер ван Хекке, який, як з'ясувалося, за помірну плату передав свої повноваження по управлінню компанією представнику "Привату", заступник голови правління Володимиру Пустоварову.
Проте обраний замість нього Марк Роллінз очікувано продовжив політику свого попередника. Тому дивідендів від "Укрнафти" у держави немає, рентних платежів – теж.
Постачання ресурсу від "Укрнафти" на Кременчуцький НПЗ за заниженою ціною уряд намагався припинити шляхом заміни членів аукціонного біржового комітету і перенесенням торгів на іншу біржу.
У відповідь "Приват" розробив відразу 2 варіанти. Перший полягає в переході Кременчуцького НПЗ на роботу за давальницькою схемою, за якою "Укрнафта" залишається власником ресурсу, без його продажу.
Причому озвучив цю ідею не хто-небудь, а глава НАК "Нафтогаз України" Андрій Коболєв – хоча такий варіант категорично збитковий для держави.
Другий варіант полягає в тому, щоб "Укрнафта" взяла Кременчуцький НПЗ в оренду.
У цьому випадку також відпадає необхідність продавати ресурс на переробку – він буде просто передаватися, знижуючи доходи держбюджету і збільшуючи прибуток "Привату".
Крім того, через постанову Кабінету міністрів дніпропетровській групі вдалося вивести з-під дії закону про трансфертне ціноутворення свої офшори, через які йде на експорт продукція Нікопольського та Запорізького феросплавних заводів.
Таким чином, будь-яка дія влади з метою деолігархізації "Привату" тут же натрапляли на відповідні заходи, що зводили нанівець весь очікуваний економічний ефект.
І це другий аспект, який змусив П. Порошенко задіяти ГПУ і СБУ для більш рішучої боротьби з "Приватом". Перший, - нагадаємо, - це схильність самої групи В. Коломойського до силових методів з'ясування спірних питань.
Нестерпна гнучкість буття
Третій аспект зав'язаний на кулуарні домовленості олігархів. Помічник генерального прокурора України Владислав Куценко злукавив, стверджуючи про відсутність політики у даній справі.
"Ми почали спецоперацію після завершення виборів, а не перед ними, так що ніякої політики тут немає", - сказав він на брифінгу 31 жовтня.
Дійсно, вибори депутатів місцевих рад пройшли 25 жовтня, а Р. Корбан був затриманий 5 днів.
Інша справа, що підрахунок голосів у Дніпропетровську в той момент не був закінчений. А адже в українських реаліях не завжди важливо, як проголосують виборці.
Деколи набагато важливіше, як підрахувати підсумки голосування. Власне, цим Геннадій Олегович у притаманному йому стилі і намагався займатися.
У ніч на 31 жовтня він прибув у дніпропетровську облдержадміністрацію у супроводі бійців добровольчого батальйону "Січеслав", заблокували вхід до зали засідань.
Р. Корбан вимагав від міськвиборчкому затвердити протокол голосування з Бабушкінського району, в якому, за заявами низки політсил, були виявлені фальсифікації на користь партій "Укроп" і "Відродження", ще одного політичного проекту "Привату".
Інші присутні в міру сил чинили опір тискові і вимагали перерахунку голосів. При цьому Р. Корбан і його група підтримки, включаючи депутата ВР Андрія Денисенка, звинувачувала провладний Блок Порошенко в змові з Опозиційним блоком.
"Порошенко об'єднався з рыгами і здає місто Вілкулу", - заявив, зокрема, А. Денисенко. Він мав на увазі, що президент домовився про співпрацю з Опозиційним блоком, що складається з представників раніше правлячої Партії регіонів.
Як відомо, за попередніми даними, у другий тур виборів мера Дніпропетровська вийшли кандидат від ОппоБлока Олександр Вілкул та "приватівець" Борис Філатов.
І схоже, що у президентській адміністрації дуже хотіли б бачити переможцем виборчої кампанії першого кандидата. Такі висновки випливають з розгорнутого коментаря експерта Владислава Міхєєва дніпропетровській газеті "Горожанин".
Він озвучив позицію губернатора Валентина Резніченко з даного питання. "Пріоритет Резніченко як керівника регіону — мирне будівництво, акцент не на мілітаризм і політику, а на співпрацю і економіку", - сказав В. Міхєєв.
При цьому А. Вілкул в ході виборчої кампанії як раз і позиціонує себе як досвідчений господарник-управлінець, людина поза політики, що закликає всіх до об'єднання і мирного діалогу.
Тоді як риторика Б. Філатова – підкреслено-агресивна і непримиренна до опонентів. Він часто звертається до теми російської агресії, боротьби з ватниками-сепаратистами і апелює до підтримки добровольців АТО і волонтерів.
Тепер читаємо ще раз цитату експерта про пріоритети губернатора і розуміємо, що, хоча жодного прізвища при цьому не прозвучало, частка сірячинної правди в заявах А. Денисенко та інших "укроповцев" все ж є.
У цьому зв'язку затримання Р. Корбана, який любить називати себе конфліктологом і вважається фахівцем з силових акцій у "Привату", безсумнівно вибиває ґрунт з-під ніг у ФПГ напередодні ІІ туру виборів мерів.
А тому виглядає вельми своєчасним і актуальним. Остаточно позбавити групу В. Коломойського політичного впливу в базовому для неї місті – заради цього варто проявити політичну гнучкість і укласти союз з недавніми ворогами.
Тим більше, якщо інтереси в окремо взятому питанні повністю збігаються.
"Приват" потрапив в захоплення
ФПГ В. Коломойського доводилося нести втрати під час численних конфліктів за контроль над тими чи іншими підприємствами.
Найбільш серйозною слід вважати вбивство в жовтні 2009 р. авторитетного дніпропетровського підприємця В'ячеслава Брагінського, директора будівельної компанії "Україна-Канада".
Близькі до "Привату" люди називали його талановитим юристом, який вміє будь-який закон повернути на свою користь. Проте в цілому ЗМІ давали йому дещо іншу характеристику.
За їх версією, Ст. Брагінський відповідав за силові акції "Привату" і був тісно пов'язаний з Г. Корбаном. Однак головним "конфліктологом" групи все ж був і залишається Геннадій Олегович.
Тому якщо образно охарактеризувати ситуацію як "Коломойський залишився без правої руки" – це не буде надто великим перебільшенням.
Фігури, здатної замінити в цій якості Р. Корбана, в оточенні В. Коломойського не спостерігається. Глава Приватбанку Олександр Дубілет залишається мозковим центром і відповідає за фінансові питання в групі. Конфліктологія – не його профіль.
Головний партнер В. Коломойського Геннадій Боголюбов – стратег, фахівець з кулуарних політичних домовленостей. Це категорично непублічна і немедійна фігура.
Тоді як специфіка конфліктології передбачає необхідність час від часу давати інтерв'ю і коментарі ЗМІ, проводити прес-конференції і робив Р. Корбан, причому досить успішно.
Григорій Гуртовий, Вадим Шульман та Михайло Кіперман – фахівці у сфері корпоративного управління і більше сильні в юридичних питаннях.
Юридичні питання та політика - коник колишнього заступника прокурора Дніпропетровської області, екс-депутата Верховної Ради Святослава Олійника.
Те ж саме можна сказати і про депутата ВР нинішнього скликання Бориса Філатова. У Бориса Альбертовича, безсумнівно, є певні таланти і велика армія передплатників у Facebook.
Але хоча відомий поет і намагався у своєму вірші прирівняти перо до багнета, все-таки в дійсності це не зовсім одне і теж.
Ну а спроба В. Коломойського особисто очолити силову акцію в офісі "Укрнафти" в кінці березня п. р. вийшла провальною, гірше й бути не могло.
Вона принесла колосальні репутаційні втрати як самому Ігорю Валерійовичу, так і всієї групи "Приват" в цілому – його епічну розмову з журналістом радіо "Свобода" перед телекамерами подивилася і оцінила вся країна.
Крім того, В. Коломойський постійно живе в Женеві, а в Україну навідується лише зрідка з найважливіших питань – наприклад, збори акціонерів ПАТ "Укрнафта".
І такий комфортний режим забезпечувало йому в т. ч. постійна присутність в Дніпропетровську Р. Корбана, який тут же, на місці, вирішувала всі поточні проблеми.
Займатися цією "текучкою" з Женеви, напевно, теж можна. Але зовсім не так ефективно. Разом з тим не варто недооцінювати В. Коломойського.
Якби Ігоря Валерійовича було так просто зупинити, то він ніколи не став би тим, ким він став. Це означає, що у П. Порошенка немає можливості, зробивши рішучий крок, далі топтатися на місці.
Інакше він гарантовано виявиться стороною, що програла у конфлікті з "Приватом".