Звучання й спів клубного або державного гімну перед початком матчу — це не тільки організаційний момент, але і певний психостимулюючий фактор. Взагалі фахівці в галузі спортивної медицини вже давно відзначили, що музика під час занять, зокрема тренувань, підвищує їхню результативність.
У чому криється допінг-ефект музики?
Для відтворення звучання важливо використовувати якісну акустику. Знайти таку можна, наприклад, за посиланням https://1-m.com.ua/sabvufery/. Підключення сабвуфера забезпечить чистий звук на низьких частотах, які якраз і викликають підвищення тестостерону в організмі, збільшуючи витривалість. Крім того, фахівці відзначили, що, поряд зі зростаючою активністю, зменшуються больовий поріг і відчуття напруги.
Дослідження впливу музики на позитивні досягнення почали проводитися ще на початку минулого століття. Тоді, в далекому 1911 році, було встановлено, що швидкість велосипедистів збільшувалася під час прослуховування ритмічних мелодій і знижувалася — в тиші. Сучасні вчені, вивчаючи це питання, виявили цікавий факт: тренування з музичним супроводом майже на 40,5 % триваліші, ніж без нього, а число серцевих скорочень — на 5 % вище.
Не дарма ж Американська асоціація Track & Field забороняє використовувати плеєри під час марафонів, за винятком аматорських забігів, прирівнюючи музику до допінгу.
Які музичні стилі підходять?
Що ж стосується стилістичних напрямків, то для силових й активних видів спорту найбільше підходять композиції жанру рок, рок-н-рол, поп, хіп-хоп та інші ритмічні мелодії. А ось для занять йогою та виконання вправ на розтяжку краще віддати перевагу етно-електроніці, ліричним баладам та іншим плавним і спокійним ритмам. Тобто швидкі пісні, в яких присутній виразний «ударник», уналежнюються до числа стимуляторів.
Вчені з'ясували, що найкраща стимуляція відбувається на частоті у два герци. Це є еквівалентом 120 ударів на хвилину або 2 ударів на секунду.